Бізнес-право / Статті · 30 Січня, 2024

Співпраця з ФОПом, зареєстрованим на тимчасово окупованих територіях

  1. Як визначаються тимчасово окуповані території.

Тимчасово окуповану територію визначає: або уряд (шляхом встановлення адміністративної межі чи лінії зіткнення), або РНБО своїм рішенням (в умовах воєнного стану).

Перелік територій, що окуповані та на яких точаться бойові дії, затверджений наказом Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 20.12.2023 № 363. Цей перелік не входить до переліків ТОТ, про які йдеться у Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Закон України №1207). До того ж стосовно податкових відносин, податківці цього переліку не визнають.

  1. З точки зору закону.

Податковий кодекс України не містить прямі норми, які направлені на регулювання питання співпраці з ФОПами, податкова адреса яких знаходиться на ТОТ.

Якщо підприємець зареєстрований на окупованій ворогом території, то укладений із ним правочин є нікчемним, тобто не породжує юридичних наслідків; суди такі правочини не визнають (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України). Із таким ФОПом заборонено розраховуватися (ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). Його ліцензії на провадження діяльності, необхідні для укладення відповідних договорів, не діють, а товари, виготовлені на окупованій території, не визнають товарами українського походження.

  1. Співпраця з ФОПом на ТОТ.

На сьогодні законодавством не заборонено проводити господарські операції із суб’єктами господарської діяльності, які розташовані на ТОТ (за виключенням Криму й окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Тобто, варто зважати на ризики, щодо можливості такого ФОПа  належно виконувати замовлення, проводити розрахунки фактичною діяльністю; ризики, які тлумачать податківці на офіційних ресурсах ДПС також варто враховувати.

Про те, що не все так категорично, свідчить підпункт 38.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, де йдеться про те, що з ФОПами, які зареєстровані на окупованій території, працювати дозволено та, в розумінні Податкового кодексу, договір із такою особою не вважають нікчемним. До того ж окуповані території визначають відповідно до Закону України № 1207, а не до фактичної окупації, станом на певну дату.

Якщо коротше, то зосереджуємось на наступному: деякі райони Донецької, Луганської областей, Запорізька та Херсонська області не перебувають на окупованій території в розумінні Закону України № 1207. Принаймні де-юре цю територію згідно із законом, що визначає правило нікчемності укладених договорів, не вважають окупованою.

Податківці дотримуються думки про те, що території, окуповані фактично, визнаються окупованими і юридично. А отже, на ці території поширюється дія Закону України № 1207. З цього маємо, що працювати з ФОПами на цих територіях не можна. Виплати таким підприємцям визнаються виплатами фізичним особам, які не мають статус ФОП і в разі такої виплати ПДФО та військовий збір потрібно сплатити до бюджету.

Коли ми дотримуватимемось суто букви закону — ФОПи з місцем податкової реєстрації на тимчасово де-факто окупованій території, є звичайними ФОПами, які сплачують українські податки за системою оподаткування, що вони обрали.

Але, при цьому, ФОП, який зареєстрований на фактично (не юридично) окупованій території Херсонської області, залишається податково зобов’язаним, тому від нього очікується виконання податкових зобов’язань. А якщо в підприємця є технічна можливість сплачувати податки до нашого бюджету та звітувати про це, то співпраця дозволена. Навіть за умови, що його податкова адреса не змінена на підконтрольну Україні територію.

Проте, підстрахуватись бажано. Тому, отримуючи від такого ФОПа послуги, товари чи роботи і, як наслідок, переказуватимете на його рахунок вартість послуг, товарів, робіт – запросіть в нього копії платіжних інструкцій про сплату ним податків та податкові декларації.

Тож, на мою думку, таких контрагентів варто уникати, оскільки позиції законотворців та податківців кардинально різняться. А доведення правильності власної позиції, в цьому випадку, є доволі складним.