На сьогоднішній день питання встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без укладання шлюбу не втрачає актуальність.
Для початку, необхідно розуміти визначення поняття «сім’я» з точки зору закону України. Отже, сім’я – це особи, які проживають разом, ведуть спільний побут, мають взаємні права та обов’язки.
Поняття сумісного побуту (спільного господарства) є комплексним та включає:
– спільний бюджет та спільні витрати;
– купівлю майна для спільного користування;
– спільне харчування;
– участь у витратах на утримання житла та/або його ремонт;
– усні чи письмові домовленості щодо користування житловим приміщенням;
– надання взаємної допомоги;
– інші обставини, які можуть довести реальність сімейних відносин.
Важливо розуміти, що спільною сумісною власністю є майно двох чи більше осіб, де завідомо не визначено частки кожного з них.
Щодо мінімального строку сумісного проживання чоловіка та жінки, то цей термін законом не визначений. Проте, він має бути достатнім для ствердження для того, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Зазвичай, за непроголошеним правилом, таким строком є 6 місяців.
Щодо доказів факту спільного проживання, то до уваги судом беруться:
– показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту;
– документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки;
– фотографії певних подій;
– документи, що підтверджують придбання майна на користь сім’ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Процес підготовки позову з зазначеного питання є досить складним, оскільки необхідно одразу врахувати всі суттєві моменти задля успішного завершення судового процесу.
Залишились питання – запрошую Вас на консультацію, де ми детально розберемо саме Ваш індивідуальний випадок.
