Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов зазначає:
«За даними загальних місцевих судів України, які надали інформацію, у 2020 році було розглянуто 524 справи щодо встановлення місця проживання неповнолітньої дитини із батьком, а у 2021 трохи більше — 691.
Натомість, у 2022 році кількість таких справ стрімко зросла до 1 911, а в 2023 році до рекордних 3 411. Порівнюючи дані 2020 та 2023 року, кількість цих справ більшилася в 6,5 разів».
Кількість судових заяв з цього питання зросла у таких областях:
Полтавська: з 38 справ у 2020 році — до 133 справ у 2023;
Чернівецька: з 36 справ у 2020 році — до 279 справ у 2023;
Львівська: з 24 справ у 2020 році — до 180 справ у 2023;
Закарпатська: з 24 справ у 2020 році — до 241 справи у 2023;
Тернопільська: з 12 справ у 2020 році — до 163 справ у 2023.
Кількість судових справ про визнання батьківства саме за батьком порівняно з 2020-2022 роками у 2023 році теж збільшилася.
«Якщо у 2020-2022 роках їх кількість становила від 924 до 1 061 справ, то у 2023 році їх кількість збільшилася до 1 602, майже на 60%. Лідером по кількості цих справ знову є Одеська область», – повідомляє Денис Мамлов.
В цьому світлі Ксаційний цивільний суд вбачає проблему стосовно юрисдикції таких справ та вважає, що справи щодо визнання батьківства за за батьком та справ стосовно проживання дитини із батьком не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Оскільки у батька дитини може виникнути спір з ТЦК, що пов’язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову. А тому, за предметом та правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин.
